Аннотация. 
Терминосистема имплицитности в лингвистике

В статье разграничиваются понятие имплицитности и смежные понятия путем анализа их трактовок в лингвистике и даются определения основным терминам терминосистемы имплицитности с позиций антропоцентрического подхода. Имплицитность понимается как свойство единиц языка и речи, содержащих имплицитно выраженные смыслы. Имплицитным является смысл, выраженный непрямо — посредством языковой единицы, имеющей несовпадающее со смыслом денотативное значение. Процессу имплицитного выражения — имплицированию — в когнитивной плоскости соответствует инференция — когнитивная операция вывода имплицитных смыслов, которая имеет два типа — проспективный и ретроспективный. Проспективная инференция из высказывания — импликация — представляет собой тип мыслительных связей, основанный на имплицировании. Ретроспективная инференция из высказывания называется его пресуппозицией и позволяет определить знания о фактах действительности, которыми располагает говорящий непосредственно перед произнесением высказывания. В дискурсе говорящим интендируются импликатуры — имплицитно выраженные полные пропозиции, и имплицитуры — имплицитно выраженные элементы неполных эксплицитных пропозиций. Интендирование представляет собой намеренную передачу говорящим импликатуры или имплицитуры, основанную на наличии в его интенции перлокутивной цели донести этот смысл до адресата. Процесс интендирования и вывода называется импликатированием. Свойство единиц речи содержать импликатуру или имплицитуру именуется импликативностью.

Ключевые слова: дискурс, импликатура, импликация, имплицитность, имплицитура, интендтировать, инференция, пресуппозиция.

Безугла Л.Р. Терміносистема імпліцитності в лінгвістиці. У статті розмежовуються поняття імпліцитності й суміжні поняття шляхом аналізу їх трактувань у лінгвістиці та даються визначення основним термінам терміносистеми імпліцитності з позицій антропоцентричного підходу. Імпліцигність розумісться як властивість одиниць мови й мовлення, які містять імпліцитно виражені смисли. Імпліцитньїм є смисл, що виражено непрямо — за посередництвом мовної одиниці, яка має денотативне значення, що не співпадає зі смислом. Процесу імпліцигного вираження — імплікуванню — в когнітивній площині відповідає інференція — когнітивна операція виведення імпліцигних смислів, яка має два типи — проспективний і ретроспективний. Проспективна інференція з висловлення — імплікація — становить тип мисленнєвих зв’язків, що ґрунтується на імплікуванні. Ретроспективна інференція з висловлення називається його пресупозицією і дозволяє визначити знання про факти дійсності, котрими володіє мовець безпосередньо перед виголошенням висловлення. У дискурсі мовцем інтендуються імплікатури — імпліцитно виражені повні пропозиції, та імпліцигури — імпліцитно виражені елементи неповних експліцитних пропозицій. Інтендування становить свідому передачу мовцем імплікатури або імпліцигури, що ґрунтується на наявності в його інтенції перлокутивної цілі донести цей смисл до адресата. Процес інтендування й виведення є імплікатуванням. Властивість одиниць мовлення містити імплікатуру або імпліцигуру називається імплікативніепо.

Ключові слова: дискурс, імплікатура, імплікація, імпліцитність, імпліцитура, інтендувати, інференція, пресупозиція.

Bezugla L.R. The term system of implicitness in linguistics. The article differentiates the term of implicitness and related terms through analysis of their interpretations in linguistics and provides definitions for the main terms in the term system of implicitness from the standpoint of anthropocentrism. Implicitness is understood as a feature of language and speech units containing implicit meanings. The meaning expressed indirectly through a language unit whose denotation doesn’t match the meaning is considered implicit. In the cognitive context, the implicit expression corresponds to inference — a cognitive operation of drawing implicit meanings which has two types: prospective and retrospective. The prospective inference from an utterance — implication — presents a type of cognitive connections based on implying. The retrospective inference from an utterance is known as its presupposition and allows to define knowledge about the facts of reality which the speaker possesses just before enunciating the utterance. In discourse the speaker intends implicatures — complete implicit propositions, and implicitures — implicit elements of incomplete explicit propositions. Intending is the speaker’s intended communication of implicature or impliciture based on the presence of the perlocutionary goal to convey this meaning to the addressee in its intention. The process of intending and deriving is called implicating. The feature of speech units to contain an implicature or impliciture is referred to as implicativity.

Key words: discourse, implication, implicature, implicitness, impliciture, inference, to intend, presupposition.